Персональный сайт педагог - організатор

Розвиток творчих здібностей учнів в позаурочний час

Helen — Thu, 20 Mar 2014 10:49:53 GMT

Розвиток творчих здібностей учнів в позаурочний час

За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс, а в умовах закладів нового типу він є особливо актуальним.

Працюючи над даною темою я зрозуміла, наскільки велике бажання в окремих учнів є розвивати свої здібності, наскільки безмежні їхні можливості. Тому метою своєї роботи бачу: шляхом дослідження інтелектуальних та творчих особистісних якостей школярів домогтися диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.

Учитель - творець гармонійно поєднує ремесло і творчість: нестандартність роботи, артистизм, поетичність мови, талант у спілкуванні з дітьми.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному й філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний «механізм» протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда. Філософія розглядає питання про сутність творчості, що по-різному ставилося в різні історичні епохи.

Творча особистість – головна мета виховання

Творча особистість – це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі змінюють на краще життя людини.

У своїй роботі перевагу надаю інтерактивним формам роботи.

Переваги інтерактивних форм роботи:

мають високу результативність у засвоєнні знань та формуванні практичних вмінь і навичок;

дозволяють за той самий проміжок навчального часу збільшити обсяг виконаної роботи;

сприяють формуванню вміння співпрацювати в команді;

розвивають гуманні, толерантні стосунки між учасниками навчально-виховного процесу;

активізують власний досвід, знання та вміння учасників навчально-виховного процесу, розвивають пам’ять та здатність до самоконтролю.

У своїй роботі використовую такі інтерактивні форми роботи:

- театралізовані форми роботи - найскладніші й найцікавіші – розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів;

- літературно-музична композиція - композиційно побудоване подання необхідної інформації просвітницького чи профілактичного спрямування у музичному оформленні;

- тематичний концерт - поєднання єдиною темою (інформаційно-просвітницького, превентивного чи профілактичного спрямування) різних за жанром художніх номерів у одній програмі;

- публіцистична вистава (агітбригада) - цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів, завдяки яким документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм;

- змагання команд КВК - найпопулярніший серед молоді жанр. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Необхідно доречно підібрати тему! Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислення;

- інтерактивні ігрові форми - інтерактивні форми передбачають обов’язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, вчинків;

- Проекти (дослідження) Це самостійне дослідження різних тем, що проводиться учнями протягом тривалого періоду часу, в кінці якого вони представляють певний результат.

Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити і виховати можна лише в дії. Позакласна робота є співтворчість вчителя й учня, діяльність яких ґрунтується на взаємодії й діалозі, що забезпечує найбільшу сприйнятливість і відкритість до впливу один на одного. Тому я вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.

До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:

створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);

збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;

забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;

чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;

спонукання до генерування оригінальних ідей;

залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;

повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;

надання права самостійно приймати рішення;

практична спрямованість навчання;

моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.

Виходячи з цього твердження, моделлю такої роботи має стати: «Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх».

Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття і практичне перетворення діяльності. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання.

Під час роботи керуюсь нормативно – правовою базою та досягненнями педагогіки і психології. Крім того, впроваджую в свою роботу практичний досвід сучасної школи, при цьому керуюся особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей. Як педагог – організатор прагну створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе .

Щоб стимулювати творчу активність школярів, я використовую такий метод, як розвиток творчого інтересу.

У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою творчого успіху. І здатність творити можна розвинути. Так під час позакласних заходів використовую такі прийоми та форми роботи: КВК, бесіда, виховні заходи, тематичні концерти, лінійки, конкурси віршів, загадок, вікторини, вечори та інші форми роботи.

Свою роботу проводжу за різними напрямками виховання: моральним, патріотичним, національним, екологічним, правовим, родинним, трудовим, формування здорового способу життя.

Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Саме сьогодні зростає роль превентивного виховання, яке передбачає попередження, запобігання, охорону, захист людини від наркозалежності, вживання алкоголю, куріння. Проводжу з учнями такі виховні заходи: конкурси малюнків; зустрічі: з працівниками адміністративних органів, представниками служби у справах дітей, виступи агітбригад тощо, виступ агітбригади.

Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим. У рамках цього напрямку, починаючи з 5-го класу, проводжу: вікторини, Новорічні святкові ранки, Свято врожаю та квітів, свято «Прийом до піонерів», святкові заходи до Дня 8 Березня та інші.

Ціннісне ставлення до природи формую у процесі екологічного виховання, завдання якого – сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її. Воно виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; здійснювати природоохоронну діяльність з власної ініціативи.

Основні завдання та зміст моєї роботи у цьому напрямку :

Ø Прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її.

Ø Нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення.

Ø Формування моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження краси й природи, та участі в її охороні.

У цьому напрямку проводжу: виступ екологічної агітбригади, Свята квітів та врожаю, акції «Посади дерево», «Квіти нашого двору».

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості усіх видів праці, умінні виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність, мати навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, вміння доводити справу до логічного завершення, мати уявлення про сучасний світ професій та розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою разом з учнями беру участь у трудових десантах, озелененню території школи, акції «Посади дерево», « Квіти на нашій ділянці».

Формуючи ціннісне ставлення учнів до суспільства і держави,яке виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин, застосовую такі форми роботи: години спілкування:

«Краса і велич символів державних», «Ми відсьогодні громадяни України», «Веселий ярмарок українських страв», «Що я знаю про Україну?», «Власний дім - і я господар в нім» (до Дня Соборності України ), «Символи моєї держави», «Нема без кореня рослини, а нас людей, - без Батьківщини»; лінійки «Час і досі не загоїв рани» (до Днів пам'яті жертв голодоморів в Україні ),« В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає…» (до Дня партизанської слави) , «Афганістан - біль і пам’ять», «Це треба не мертвим, це треба живим», «У тиші урочистій до пам'яті йдемо» (до Дня Перемоги); інтелектуальна гра: «Чи знаю я рідну мову ?», зустрічі з працівниками правоохоронних органів, учасниками бойових дій та ліквідації Чорнобильської трагедії.

Вже традиційними стали для учнів школи зустрічі з чорнобильцями. Ці зустрічі проводили учні 6-х і 10-х класів. Зустрічі з ветеранами війни та праці, дні музею, народознавчі виховні години, зустрічі з членами клубу «Берегиня» проводять учні всіх інших вікових категорій.

Мета цих виховних заходів - усвідомлення єдності власної долі особистості з долею Батьківщини: виховання почуття патріотизму; любові до рідного краю.

Отже, у співпраці з учителями та батьками виникають гармонійні взаємини між дорослими та дітьми, які сприяють зростанню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала .

Виховання органічно поєднане з процесом навчання дітей, опанування основами наук, багатством національної і світової культури.

Пріоритетним є всебічний та гармонійний розвиток особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання і самореалізації, у своїй діяльності керується загальнолюдськими цінностями, глибоко розуміє традиції свого народу. При цьому розвиваються творчі здібності дитини, які вона може показати в різних жанрах мистецтва. Це і хореографічний, і музичний, розмовний і драматичний, образотворчий та інших жанрах мистецтва.

Треба пам’ятати, що творчі здібності забезпечують швидше набуття знань та умінь, ефективне застосування їх на практиці. А це значить, що для розвитку творчих здібностей учнів велике значення має розвиток психічних процесів пам’яті, уваги, уяви. Саме ці якості, за даними психологів, - основа для розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей учнів.

В. О. Сухомлинський надавав особливої уваги розвитку творчих здібностей школярів засобами літератури. Змістом цієї системи він вважав:

- постановку педагогом перспективних цілей розвитку творчих здібностей учнів;

- досягнення взаємозв’язку мовленнєвої та розумової діяльності учнів;

- стимулювання інтелектуальних та естетичних почуттів учнів.

Розвинена увага – центральний компонент творчих здібностей особистості. Дослідження Л. С. Виготського, педагогічний досвід

В. О. Сухомлинського, Е. Канта та інші доводять, що стимулювання фантазії дітей значно активізує процеси художньої словотворчості.

Ознайомившись з методичною літературою, досвідом роботи інших вчителів, з думкою науковців, я переконалася в тому, що розвиток творчих здібностей має дуже важливе значення для розвитку дитини, становлення в неї сукупності якостей особистості, без яких не можливо організувати творчу роботу учнів.

У процесі роботи над проблемою, кінцевим завданням є – залучити до творчої роботи щонайбільше дітей, для кращого розвитку їх творчих здібностей та їхньої самореалізації.

Художньо-прикладні форми...

Helen — Thu, 20 Mar 2014 09:14:27 GMT

Художньо-прикладні форми...Містять візуальну інформацію Впливають на свідомість завдяки образотворчим засобам. Адресовані великій і різнорідній аудиторії.

Різновиди художньо-прикладного жанру:

· Тематичні виставки малюнків, плакатів, стінгазет за методикою "Розмовляюча стіна”.

· Створення авторських малюнків на футболках, проектів пам’ятника.

· Зйомка соціального чи профілактичного рекламного ролика.

· Фестиваль тематичного графіті

· Тематичний показ модної колекції

Проекти (дослідження) Це самостійне дослідження різних тем, що проводиться учнями протягом тривалого періоду часу, в кінці якого вони представляють певний результат.

Переваги проектів

· допомагають побачити зв’язок між індивідом та зовнішнім світом;

· вчать самоорганізації для ведення будь якої діяльності, планування власного часу і роботи за графіком;

· дозволяють керувати процесом спілкування під керівництвом вчителя;

· створюють можливості для взаємодії як один з одним, так і з різними людьми поза навчальним закладом;

· вчать представляти і захищати публічно результати своїх досліджень і свою думку, що є важливими навичками і в особистісній сфері, і в професійній діяльності, зокрема щодо реалізації та захисту Прав Людини (Прав дитини).

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІ ФОРМИ

Helen — Thu, 20 Mar 2014 09:13:43 GMT

Найчастіше це варіанти інтелектуально-пізнавальних телевізійних програм

· Стандартний підхід: використання сценаріїв вже існуючих інтелектуально-пізнавальних телевізійних програм : «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка», "Брейн-ринг” тощо.

· Творчий підхід: створити авторську за формою програму. Незмінним залишається зміст, основа якого «запитання – відповіді».

· Винахідницький підхід до підбору форм постановки запитань:

· саме запитання може містити в собі часткову інформацію;

· воно може бути поставлене у формі малюнка, пантоміми;

· до запитання можна додати варіанти відповідей тощо.

· Пошук форми проведення, яка надасть можливість глядачам приймати не пасивну, а активну участі у програмі разом з учасниками двох команд.

· Орієнтація на інтереси учнів. Використання сучасних технічних засобів.

ІНТЕРАКТИВНІ ІГРОВІ ФОРМИ

Helen — Thu, 20 Mar 2014 09:12:58 GMT

Інтерактивні форми передбачають обов’язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, вчинків.

Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так перевіряти наявний рівень знань та вмінь.

Ігрова программа

Основним засобом вираження у цій формі є гра. Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації, у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички.

Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми.

Сюжет ігрової програми (як і у випадку тематичного концерту) потребує певної логіки і сценічного рішення.

Інтерактивна акція. Тематичний ярмарок.

На відміну від ігрової програми, не мають певного сценарію, а лише сценарний план. Це низка заходів інформаційно-просвітницького, превентивного та/чи профілактичного спрямування (наприклад, розповсюдження спеціальної літератури, буклетів, пам'яток, тематичних календарів, наліпок; "обмін” знань на "товар” ; презентація організацій, діяльність яких спрямована на попередження негативних явищ в освітньому середовищі тощо).

Ці заходи можуть бути як окремим заходом, так і складовою частиною тематичного концерту або ігрової програми.

Інформаційні матеріали можна розповсюджувати в рамках проведення будь-якої з театралізованих форм (на початку або після закінчення заходу).

Ток-шоу

Інтерактивна телевізійна програма (від англ. talk show — разговорное шоу) — вид телепередачі, в якій один або декілька запрошених учасників ведуть обговорення запропонованих ведучим тем. Як правило, при цьому присутні запрошені у студію глядачі. Іноді глядачам надається можливість задати питання або висловити свою думку.

В умовах закладу освіти: "уявна телепередача”, але з обов'язковим запрошенням до участі в заході спеціалістів відповідного профілю, залежно від питання, яке виносить на обговорення, а також експертів – людей, в житті яких були подібні ситуації.

Спілкування учасників ток-шоу з аудиторією повинно бути діалогічним, рухливим, цікавим.

Тематична дискотека

Розважальний захід профілактичного спрямування.

Для отримання "вхідного квитка” на дискотеку висуваються певні умови, пов'язані з тематикою заходу (наприклад, дати відповідь на питання; пригадати приказку тощо).

Під час такої дискотеки можна поширювати інформацію з обраної тематики, розповідати про відомих музикантів, які постраждали або загинули внаслідок соціальних "хвороб” або про тих, які активно виступають за, наприклад, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, дотримання прав людини тощо.

Такий захід може стати своєрідним діагностичним інструментарієм для з'ясування вже наявного рівня обізнаності учнів з обговорюваної проблеми.

Гра станціями ( Квест)

· Інтерактивний жанр, де учасникам пропонуються рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички.

· Для проведення превентивної та/або профілактичної роботи можна влаштовувати станції, які за темою відповідають різним аспектам соціальних проблем та негативних явищ в освітньому середовищі.

Foot-Quest (фут-квест)

Гра, яка включає в себе послідовність пунктів (чекпоінтів або чеків), що знаходяться десь у місті/селищі, і в яких гравцям треба побувати під час гри. Кожен чек хитро зашифрований і отримати орієнтир на наступний можна тільки з попереднього.

Команди формуються або самими учасниками, або Агентом, який знаходиться на старті. Склад команди повинен включати не менше 3-х осіб, максимальна кількість учасників визначається організаторами гри. Команда обирає собі назву, кожен учасник реєструється, команда отримує перше завдання – і гра почалася.

З собою треба мати необхідні атрибути гри, а саме: ліхтарик (залежно від періоду доби), компас, мобільний телефон, карту міста/селища і найголовнішу гарний настрій.

Тематика превентивних або профілактичних фут-квестів може бути різноманітною – від питань, пов'язаних з випадками порушення прав людини, до формування навичок здорового способу життя. Головне – вдало підібрати завдання, заздалегідь продумати та перевірити на безпечність маршрут, розташування чекпоінтів (обрані станції можуть, наприклад, символічно відображати тематику фут-квесту тощо).

Флеш-моб

· (англ. flash mob — «спалахуючий натовп») — це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться.

· Ідеологія класичного флешмоба дотримується девізу «Флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою».

· Найважливіші типові правила руху флешмоба:

· Начебто спонтанне дійство. Заборона збиратися або привертати увагу на місці до акції, одночасний початок і закінчення акції її учасниками. Після акції потрібно миттєво зникати з місця дії в різні сторони, і робити вигляд начебто нічого й не було.

· Сценарій повинен привносити абсурдність у те, що відбувається.

· Жорстке дотримання сценарію.

· Не викликати агресивної реакції. Не порушувати законів і моральних засад, не показувати ніяких політичних поглядів. Флешмоб-акції, що не дотримуються цього вже будутьекстрім-мобом або політ-мобом.

Сучасні інтерактивні форми виховної роботи з учнями

Helen — Thu, 20 Mar 2014 09:11:10 GMT

Методи та форми роботи – це певні засоби досягнення мети навчально-виховного процесу.

Інтерактивність - здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з чим-небудь (наприклад, комп'ютером)

Переваги інтерактивних форм роботи:

мають високу результативність у засвоєнні знань та формуванні практичних вмінь і навичок;

дозволяють за той самий проміжок навчального часу збільшити обсяг виконаної роботи;

сприяють формуванню вміння співпрацювати в команді;

розвивають гуманні, толерантні стосунки між учасниками навчально-виховного процесу;

Інтерактивні форми роботи:

Театралізовані

Інтерактивні ігрові

Інтелектуально-пізнавальні

Художньо-прикладні

Проекти (дослідження)

Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості

Helen — Thu, 20 Mar 2014 09:08:30 GMT

Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості

Основна мета : формування ціннісних орієнтацій і ставлення особистості як основи її життєвої позиції.

Уміння виховувати – це все-таки мистецтво. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

Напрямки моєї системи виховання «Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості» представляють собою деякий синтез вже відомого, перевіреного на практиці, та нового, запропонованого мною для умов нашого навчально-виховного комплексу . При цьому керуюсь нормативно – правовою базою та досягненнями педагогіки і психології.

Крім того, впроваджую в свою роботу практичний досвід сучасної школи, при цьому керуюся особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Як педагог – організатор прагну створити таке виховне середовище, яке буде

сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе .

Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Саме сьогодні зростає роль превентивного виховання, яке передбачає попередження, запобігання, охорону, захист людини від наркозалежності, вживання алкоголю, куріння. Проводжу з учнями такі виховні заходи: конкурси малюнків; зустрічі: з працівниками адміністративних органів, представниками служби у справах дітей .

Основні завдання та зміст моєї роботи у цьому напрямку :

Ø Прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її.

Ø Нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення.

У цьому напрямку проводжу:

години спілкування: «Ми - люди, поки є природа», «Збережімо нашу Землю блакитною і зеленою», «Подорож екологічною стежкою», «Планета у нас одна», «Екологічна безпека України», «Ми відповідаємо за тих кого приручили»; трудовий десант: «Побудуй будиночок для птаха», «Ліквідація стихійного сміттєзвалища на території мішаного лісу» ( у рамках Всеукраїнського юнацького фестивалю «В об’єктиві натураліста») ; фото – конкурс: «Моє бачення про екологічну проблему Доманівки» ( у рамках проекту «Дій глобально – думай локально»,який проводила Доманівська районна дитяча громадська асоціація «Чиста вода»); конкурс малюнків: «Природа у нас одна»; екологічна стежка: «Щедрий голос природи слухаю я»; похід до лісу: «Природа – це казка, яку треба читати серцем».

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості усіх видів праці, умінні виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність, мати навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, вміння доводити справу до логічного завершення, мати уявлення про сучасний світ професій та розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою у своїй роботі використовую:

акції: «Затишок класної кімнати», «Ветеран живе поруч»; «Турбота», «Посади дерево»; трудовий десант: « Квіти на нашій ділянці»;

години спілкування: «Присадибне господарство – гарантія добробуту», «Вибір професії – важливий крок у житті»; вікторини: «Хто більше знає професій і про професії?»; зустрічі з фахівцями та майстрами праці: «З ремеслом дружити – у житті не тужити», «Таємниця майстерності»; відверті розмови: «Мої обов'язки в родині», «Як організувати себе»; диспути: «Чи вмію я працювати?», «Як навчитись цінувати і розраховувати час?», «Що я знаю про майбутню професію?»

Ціннісне ставлення особистості до культури і мистецтва формую у процесі естетичного виховання, яке виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Важливим є те , щоб діти сприймали об'єкти довкілля як естетичну цінність, володіли системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймали художні твори, діяли в мистецькій сфері, мали власний погляд на світ, здатність радіти за інших. Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, враховую концентрацію учнів на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використання мистецтва як засобу духовного становлення. Ефективними формами роботи в цьому напрямку є:

вікторина: «Народ скаже — як зав'яже», години спілкування: «Письменники рідного краю», «Мистецтво і мода»; відверті розмови: «Естетика зовнішнього вигляду», «Культура поведінки: ідемо до музею»; анкета думок: «Культурна людина. Яка вона?»; конкурси: «Краса врятує світ», «Міс осінь», дитячої творчості «Знай і люби свій рідний край»; диспут: «Музика, яку ми слухаємо, яку ми любимо»; участь у шкільній самодіяльності: хор «Товариш», вокальні ансамблі «Веселка», «Зорецвіт», драматичний гурток «Корифей» та танцювальний колектив «Поліданс»; учні охоче здійснюють походи по місцях роботи археологічної експедиції у с. Богданівки, Анетівки.

«Домашні обереги»,«Народний етикет - невичерпне джерело українського народу», «Що я знаю про Україну?», «Власний дім - і я господар в нім» (до Дня Соборності України ), «Символи моєї держави», «Нема без кореня рослини, а нас людей, - без Батьківщини»; уроки пам’яті: «Час і досі не загоїв рани» (до Днів пам'яті жертв голодоморів в Україні ),« В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає…» (до Дня партизанської слави) , «Афганістан - біль і пам’ять», «Це треба не мертвим, це треба живим», «У тиші урочистій до пам'яті йдемо» (до Дня Перемоги); відверті розмови: «Немає прав без обов'язків», «Конвенція ООН та Конституція України про права дітей», «Герої завжди поміж нас», «Школа - наш дім, ми - господарі в нім», «Кожен має право на правову допомогу»; диспут: «Кобзар в моєму житті та житті країни»; анкети думок: « Я і обов’язки громадянина»; подорож: «Україна – наш спільний дім»; інтелектуальна гра: «Чи знаю я рідну мову»; рольова гра: «Права дітей»; КТС: «Закони життя нашого класу», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»; усні журнали: «Духовні цінності українців»,«Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм» (до 75 – річчя Миколаївської області); зустрічі з працівниками правоохоронних органів.

Основні форми виховання в школі

Helen — Thu, 20 Mar 2014 08:35:00 GMT

Основні форми виховної роботи в школі

1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, "філософський стіл”, "відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета”, створення книг, альманахів).

2. Діяльнісно-практичні групові (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, олімпіади).

3. Інтегративні (шкільні клуби, КВК, фестивалі, асамблеї з проблем традицій, культури, політики і права, гуртки).

4. Діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування).

5. Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо).

6. Наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

Основні напрями діяльності педагога-організатора

1. Основні завдання та зміст діяльності педагога-організатора.

Пріоритетні напрями виховної роботи в національній школі і зміст та завдання педагога-організатора в їх реалізації.

Діяльність педагога-організатора по утвердженню в дитячих колективах принципів демократії, гуманізму, пріоритетності вселюдських цінностей.

Діяльність педагога-організатора з координації функціонування дитячих та юнацьких громадських організацій у школі та поза нею, наданню допомоги в організації їх роботи.

Співпраця педагога-організатора з органами учнівського самоврядування.

Надання допомоги в проведенні культурно-освітньої роботи в дитячих та юнацьких громадських організаціях, організація дозвілля та відпочинку дітей за місцем проживання.

Прилучення школярів до народних традицій, звичаїв, обрядів, свят.

Організація учнівських об’єднань і доброчинних заходів, спрямованих на виховання загальнолюдських цінностей.

Залучення дітей і підлітків до позаурочної і позашкільної роботи та за місцем проживання.

Робота з дітьми з нестандартною поведінкою.

Організація літнього відпочинку школярів, дозвілля молодших школярів.

Впровадження нових виховних технологій, інноваційних підходів до виховної роботи.

2. Наукові основи теорії та методики виховання.

Впровадження сучасних технологій виховання в педагогічні діяльності.

Моделі виховних систем нового типу.

Педагогічні інновації в зарубіжній теорії і практиці.

Використання в навчально-виховних закладах новітніх світових технологій з проблем виховання.

Завдання та пріоритетні напрями національного виховання у відповідності з державними національними програмами освіти.

Діяльність педколективів у створенні української національної системи виховання.

Діяльність педагога-організатора щодо реалізації концепції національного виховання.

Шляхи та засоби відродження народних традицій, звичаїв, обрядів.

3. Планування роботи педагога-організатора.

Основні вимоги до плану: доцільність форм і методів, забезпечення послідовності, систематичності і наступності у вихованні, реальність та узгодженість у плануванні роботи.

Методика збору необхідної для планування інформації, відбір змісту. Форм і методів реалізації поставлених завдань.

Координація плану роботи педагога-організатора з планами дитячих організацій.

Особливості особистого тижневого планування педагога-організатора.

4. Наукова організація праці педагога-організатора.

Зміст та сутність поняття наукова організація праці. Шляхи раціонального режиму дня педагога-організатора.

Оптимізація техніки особистої праці педагога-організатора.

Проектування методів і прийомів праці.

Удосконалення умов праці.

Методика визначення і оцінки ефективності організації праці педагога-організатора і її зв’язок з розвитком творчості педагога-організатора.

5. Теоретики-методологічні принципи створення та організації діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій, рухів, об’єднань. Проблеми та досвід їх функціонування.

Правові та організаційні основи створення і функціонування дитячих та юнацьких громадських організацій.

Основні закономірності розвитку дитячих та юнацьких громадських організацій, рухів в умовах демократизації і гуманізації сучасного суспільства.

Мотиви формування дитячих і юнацьких в Україні та Житомирщині; мета, завдання, програмні орієнтири та характер їх діяльності; структура, традиції, символи та ритуали.

Стимулювання активності та самодіяльності дитячих та юнацьких громадських організацій.

Діяльність педагога-організатора з координації виховних впливів школи і дитячих та юнацьких громадських організацій; забезпечення їх життєдіяльності .

Проблеми та досвід функціонування дитячих та юнацьких організацій на Житомирщині.

6. Демократизація та гуманізація шкільного життя. Діяльність педагога-організатора у залученні школярів до активного організаторського шкільного життя.

Прогнозування розвитку учнівського колективу.

Визначення виховної мети і завдань учнівського самоврядування.

Планування та розробка основних напрямів діяльності учнівського самоврядування.

Організація, збір та узагальнення пропозицій учнів, учителів та батьків щодо перспектив роботи учнівського колективу у визначенні змісту позаурочної діяльності учнів.

Планування гурткової та клубної роботи за інтересами, загально шкільних заходів, змісту роботи з питань організації учнівського колективу.

7. Співпраця педагога-організатора з батьківською громадськістю.

Засади, принципи та підходи до співпраці педагога-організатора з батьківською громадськістю в системі національного виховання учнівської молоді.

Форми та засоби співпраці педагога-організатора з батьками у залученні дітей в дитячі об’єднання та організми забезпечення їх функціонування.

Засоби координації виховних впливів педагога-організатора з батьківською громадськістю.

Методика співпраці педагога-організатора з батьківською громадськістю.

Співпраці педагога-організатора з батьками, дітей, схильних до правопорушень.

Резерви удосконалення співпраці педагога-організатора з батьківською громадськістю.

8. Концепція естетичного виховання школярів. Роль педагога-організатора в її реалізації.

Місце і роль естетичного виховання в системі національного виховання.

Естетичне виховання і формування духовності школярів.

Засоби прилучення школярів до надбань світової та вітчизняної культури.

Мета і зміст естетичного виховання учнівської молоді.

Нові підходи до естетичного виховання .

Принципи естетичного виховання, засоби їх реалізації.

Форми та види естетичного виховання, засоби формування у школярів естетичної культури, смаків і почуттів.

Місце і роль в цьому процесі педагога-організатора.

9. Організація ігрової діяльності школярів.

Значення гри в житті дитини.

Зміст та структура ігор.

Види ігрової діяльності.

Пізнавальні та інтелектуальні ігри, творчі та рольові, рухливі та спортивні.

Форми ігрової діяльності.

Народні ігри, ігри-вікторини, ігри на місцевості, вечір ігор та сюрпризів, веселі старти.

Вимоги до підготовки та проведення ігор.

Врахування вікових особливостей дітей в організації ігрової діяльності.

Ігри в приміщенні, музичні ігри під час масовок.

Рухливі ігри на повітрі.

10. Організація краєзнавчої пошукової роботи. Організаторська діяльність педагога-організатора з краєзнавства.

Формування національної свідомості та самосвідомості учнівської молоді засобами краєзнавства, прилучення школярів до історії та культури рідного народу, його традицій у мистецтві, побуті, звичаях, національному одязі і художніх ремеслах.

Наукова і науково-дослідницька колективна та індивідуальна роботи з архівними краєзнавчими матеріалами.

Спільна діяльність педагога-організатора з вчителями та батьками з організації краєзнавчої пошукової роботи.

Напрямки краєзнавчої пошукової роботи.

Збір матеріалів, їх класифікація та обробка.

Форми активнотворчої краєзнавчої патріотичної діяльності, робота пошукових груп.

Краєзнавчо-пропагандистська діяльність у колективах ровесників, молодих школярів, населення мікрорайону школи.

11. Робота педагога-організатора з дітьми з нестандартною поведінкою та профілактика правопорушень серед неповнолітніх.

Місце і роль правовиховної роботи в системі національного виховання учнівської молоді.

Сутність вихованості, невихованості і важковиховуваності.

Чинники, що зумовлюють важковиховуваність дитини.

Педагогічний арсенал спілкування з такою категорією дітей.

Соціально-педагогічна підтримка дітей, схильних до правопорушень.

Форми, засоби та методи профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Антитютюнова та антиалкогольна пропаганда серед неповнолітніх.

Профілактика наркоманії серед учнівської молоді.

Індивідуальна робота з важкими підлітками.

12. Діяльність педагога-організатора у формуванні національної самосвідомості школярів, вихованні їх громадянських якостей.

Теоретичні і педагогічно-психологічні чинники формування національної свідомості школярів як основа становлення їх громадянської зрілості.

Самосвідомість у структурі особистості школяра.

Сутність, структура та функції самосвідомості.

Формування національного менталітету.

Вплив процесу національного державотворення та виховання у школярів патріотичних почуттів до рідної Вітчизни, народу.

Підвищення мовної культури школярів, оволодіння українською мовою, яка є державною.

Фундаментальні принципи формування рис громадянина України.

Пріоритетні напрями формування громадянської зрілості учнівської молоді.

Місце і роль в їх реалізації педагога-організатора.

13. Методика організації творчої діяльності школярів у позаурочний час.

Теоретично-методичні положення про засоби організації навчальної діяльності школярів.

Загальна характеристика методики організації позаурочної діяльності школярів.

Ознайомлення з досвідом роботи з питань організації навчальної діяльності школярів.

Проведення творчих справ навчально-пізнавального характеру в аудиторії.

Захист проекту трудової та спортивно-оздоровчої творчої справи.

14. Індивідуально-творчо робота.

Розробка моделей планування роботи педагога-організатора, структури та змісту діяльності органів учнівського самоврядування.

Розробка моделей проведення колективних творчих справ, свят народознавчого характеру, інших форм організації дозвілля.

Вироблення рекомендацій.

Інноваційні форми організації дозвілля учнівської молоді

Helen — Thu, 20 Mar 2014 08:32:23 GMT

Інноваційні методи та форми організації дозвілля учнівської молоді

Розвиток соціально-педагогічної роботи в Україні за останнє десятиріччя характеризується переосмисленням традиційних підходів до роботи з дітьми та підлітками, значними змінами та новаціями в цій сфері.

Вільний та всебічний розвиток особистості є не тільки високим соціальним ідеалом, але й важливою умовою становлення суспільства, яке орієнтується на універсальні, гуманістичні та демократичні цінності.

У зв’язку з політичними, економічними й соціокультурними змінами, що відбуваються в нашому суспільстві у всіх сферах його життя, значно змінилися зміст та форми культурно-дозвіллєвої діяльності, які мають велику силу смислового та емоційного впливу на особистість.

Сучасні методи і форми культурно-дозвіллєвої діяльності школярів обумовлений потребами суспільства в розширенні демократії та гласності, удосконаленням суспільних відносин, розвитком різнобічних здібностей учнівської молоді, продуктивним проведенням їх дозвілля.

Сучасні методи організації культурно-дозвіллєвої діяльності школярів

В організації культурно-дозвіллєвої діяльності школярів сьогодні виділяють такі основні методи:

Методи гри й ігрового тренінгу. Гра – самостійний і законний для учнів, дуже важливий вид їхньої діяльності. Гра виявляє знання, інтелектуальні сили. Вона показує рівень організаторських здібностей учнів, розкриває творчий потенціал кожного учня.

Методи театралізації. Дозвілля учнів має нескінченну безліч сюжетів і соціальних ролей. Метод театралізації реалізується через особливий словник спілкування, обряди, ритуали. Театралізація знайомить учнів з різноманітними сюжетами життя.

Метод змагання. Змагання – внутрішня „пружина” розкручування творчих сил, стимулювання до пошуку, відкриття, перемог над собою.

Метод рівноправного духовного контакту. Він заснований на спільній діяльності дітей і дорослих „на рівних”. Педагоги-організатори, соціальні педагоги, учні – рівноправні члени шкільного клубу, драмгуртка, творчих об’єднань, заснованих на демократичному, гуманізованому спілкуванні.

Методи ситуацій, що виховують, тобто покликаних до життя процедур, самореалізації, довіри, уявної довіри, недовіри, організованого успіху та ін. Ситуація, яка виховує, – це ситуація що спеціально створюється вихователем.

Імпровізація – дія, не усвідомлена й не підготовлена заздалегідь, експромт. Імпровізація виводить на практичну й творчу заповзятливість. Мистецтво імпровізації – це породження спокуси творчого зусилля. Імпровізація базується на синдромі наслідування з привнесенням свого авторського початку.

Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи

У педагогічній літературі прийнята така класифікація форм організації виховання, в основу якої покладено кількість учнів, які беруть участь у виховному заході. Розрізняють масові, групові та індивідуальні форми. До масових форм виховної роботи належать: тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, конференції, тижні різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.

Масові форми роботи. Найпоширеніші форми масової виховної роботи — це читацькі конференції, вечори, зустрічі, кінофестивалі.

Читацька конференція — важливий засіб пропагування художньої та науково-популярної літератури серед учнів. Конференція допомагає учням глибоко зрозуміти зміст та образи твору, особливості мови та стилю, більше знати про особистість письменника, дати правильну естетичну оцінку подіям, описаним у творі. Структура проведення читацької конференції залежить від теми, класу; Це може бути бесіда в V — VII класах, доповіді учнів VIII — IX класів.

Тематичні вечори – присвячуються суспільно-політичним подіям, державним святам, пам'ятним і знаменним датам у житті народів України. Цінність тематичного вечора полягає в тому, що в його підготовці та проведенні беруть участь самі учні, вони проявляють ініціативу, самостійність, ерудованість у виборі теми, запрошують гостей, оформляють приміщення, готують книжкові виставки, художню самодіяльність, підбирають кінофільми тощо.

Вечори запитань і відповідей — одна з ефективних форм організації виховання учнів, це цікавий і живий засіб роз'яснення школярам різноманітних питань внутрішнього і міжнародного життя України, виробництва, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи.

Сократівські бесіди — колективні роздуми над життєво важливою світоглядницькою проблемою. Сократ пропонував учням систему запитань, послідовні відповіді на які приводили до істини. Запитання для обговорення також можна взяти з бесід Сократа (Платон. Твори. Т. II) та з сучасного життя. Ось декілька з них:

— Хто отримує більше задоволення: той, кому роблять добро, чи той, хто його робить?

— Що краще: синиця в руці чи журавель у небі?

— Чи позбавляє дисципліна свободи?

— Чи добре живеться тому, у кого є все, що він хоче?

— Їсти, щоб жити, чи жити, щоб їсти?

— Ким бути гірше: тираном, чи тим, кого тиранять?

На початку сократівської бесіди проводиться розминка, учням пропонуються жартівливі вправи, цим самим задається хороший настрій. Коли емоційна напруга досягає найвищого рівня, бесіду слід завершити, щоб учні не перевтомилися. Найкращий варіант фіналу — письмові твори про свою думку з обговорюваної проблеми. Учитель або педагог-організатор аналізує ці роботи і повідомляє дітям свою думку.

Сократівські бесіди не потрібно проводити часто, зате постійно і регулярно. Це сприятиме виробленню в учнів звичку аналізувати життєво важливі проблеми. При проведенні сократівських бесід бажано використовувати музичний фон, репродукції картин, фрагменти з творів художньої літератури.

Відкритий мікрофон — це форма публіцистичної діяльності учнів у школі. Звичайно учні критикують негативні сторони життя школи, розмірковують над життєво важливими проблемами. Теми виступів можуть бути сформульовані таким чином: "Що я хочу сказати...", "Чому в мене болить душа", "Увага, проблема", "Прошу слова". Виступи можуть бути побудовані за схемою: "Теза — аргумент — ілюстрація". Для організації відкритого мікрофона створюється робоча група, яка бере на себе організаційну, технічну та естетичну підготовки, встановлює кількість ораторів, забезпечує тишу під час виступів.

Публічні лекції – це лекції для школярів, на яких присутні вчителі, іноді батьки. Вони тривають 15 – 20 хв. і проводиться під час великої перерви. Щоб зацікавити слухачів, лекція повинна бути інформаційно-насиченою, з яскравими прикладами, впливати на настрій слухачів, мати продумане оформлення. Тематика лекцій може бути найрізноманітнішою: "Людина і природа", "Людина і краса", "Людина і гроші", "Людина і одяг", "Людина і мода", "Людина і мистецтво", "Життя і смерть" та інші. Публічна лекція — це завжди узагальнена інформація наукового, філософського плану, вона розвиває мислення учнів, учить замислюватися над проблемами життя, філософськи їх обмірковувати. Корисно періодично вносити елементи новизни в зміст, методику проведення й оформлення лекцій.

Групові форми роботи — це клуби, гуртки, екскурсії, походи, класні виховні години тощо. Найбільш дієвою і популярною формою позакласної виховної роботи є клуб.

Клуб у школі – це об'єднання учнів за інтересами на добровільних засадах, яке здійснює різноманітну творчу діяльність, має певну структуру і орган самоврядування.

Виховний процес у сучасній школі неможливо уявити собі без включення учнів до клубної діяльність, що організовуються на добровільних засадах з урахуванням інтересів і потреб дітей. Вона створює умови для розвитку творчих здібностей, для спілкування, самовираження і самоствердження школярів, надає їм можливості для відпочинку та задоволення своїх гедоністичних потреб.

Перша ознака клубу – добровільність входження до об'єднання. Клубне об'єднання характеризується загальнодоступністю його для будь-якого члена шкільного колективу. Не можна обмежувати доступ до клубу учням, які мають низьку успішність, порушують дисципліну; недопустимий конкурснмй прийом в об'єднання.

Загальнодоступність занять для всіх бажаючих визначає самодіяльний характер організації клубного об'єднання і демократичний стиль його життєдіяльності, засновані на свободі вибору занять.

Діяльність шкільних клубних об'єднань спрямована не стільки на результат, скільки на процес, що приносить задоволення його учасникам.

Найважливіші функції клубу:

Стимулювання суспільної активності шляхом організації дозвіллєвої діяльності великих мас людей.

Розвиток соціально-культурної творчості.

Широке спілкування в результаті спільної діяльності.

Забезпечення культурного відпочинку й розваг.

Діяльність клубів та об'єднань за інтересами

За тематичною спрямованістю клуби бувають економічні, історичні, політичні, культурологічні, світоглядні, народознавчі, юридичні, інформаційні, відео-клуби. Розглянемо особливості діяльності деяких клубів.

Екологічні клуби. Членом клубу може бути кожен, хто не байдужий до рідної природи, відчуває себе справжнім господарем на землі. Діяльність цих об'єднань спрямована на вироблення у школярів досвіду раціонального використання природних ресурсів, а також вироблення вмінь природоохоронного характеру. Учасники клубів оберігають джерела, малі річки та водойми, розчищають і впорядковують їх, ведуть боротьбу із забрудненням річок, пропагують екологічні знання серед населення.

Любительські клуби мають на меті задоволення різнобічних інтересів молоді, сприяють організації здорового способу життя, розширюють кругозір з певної проблеми. Серед дівчат популярними є клуби "Наталя", "Спілкування", "Господарочка", "Любисток" та інші. Наприклад, мета, поставлена перед клубом "Любисток", полягає у формуванні жіночої особистості, ознайомлення з проблемами розвитку сучасної молодої сім'ї, питаннями ведення домашнього господарства тощо.

На засіданнях клубів розглядаються проблеми кохання і здоров'я, гостинності, кулінарії, культури сервірування столу, сімейного бюджету молодого подружжя, роль музики та книги в житті молодої сім'ї. На засіданнях клубу обов'язковими гостями мають бути психологи, лікарі, художники-модельєри, перукарі, косметологи та інші спеціалісти.

Індивідуальні форми виховної роботи: читання художньої літератури, колекціонування, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи повинні пов'язуватися з груповими і фронтальними. Це підготовка виступів на конференції, до участі в конкурсах, олімпіадах. Особливе місце серед індивідуальних форм виховної роботи належить позакласному читанню. Обговорення книги бажано організувати таким чином, щоб виникали дискусії, обмін думками. Особливу увагу слід звернути на учнів, які мало читають, і на тих, хто захоплюється детективною літературою, для них треба підбирати цікаві книги, в яких порушуються важливі морально-етичні проблеми.

Цікавою формою індивідуальної виховної роботи є колекціонування – збирання однорідних предметів, які викликають науковий, художній, історичний інтерес. Цим процесом потрібно керувати. Учні найчастіше колекціонують марки (філателія), монети (нумізматика), художні листівки, плакати, репродукції, мінерали, плоди, насіння тощо. Інколи корисною може бути організація в класі виставки і огляду колекцій, які є в учнів. Таку виставку потрібно ретельно готувати: вивісити гарно оформлене оголошення, повідомити про виставку в стінній газеті, переглянути попередньо всі експонати, скласти план проведення виставки.

Дозвілля, як ніяка інша діяльність, надає можливість учневі усвідомити себе особистістю, індивідуальністю, самоствердитися, розвинути свої інтереси та здібності та одночасно усвідомлювати себе частиною колективних спільнот.

Функції класного керівника

Helen — Thu, 20 Mar 2014 08:27:23 GMT

Функції сучасного класного керівника:

- забезпечувати оптимальні умови для всебічного гармонійного розвитку вихованців, їх самореалізації;

- у співдружності з батьками, вчителями, дитячими громадськими організаціями здійснювати виховання школярів у процесі навчально-виховної роботи в школі та за її межами;

- систематично аналізувати індивідуальні фізіологічні і соціально-психологічні особливості розвитку учнів класу; давати рекомендації іншим учителям, батькам щодо необхідності враховувати індивідуальні та вікові особливості розвитку кожного вихованця;
- здійснювати організацію і виховання учнівського колективу, вивчати динаміку його розвитку, координувати діяльність учителів, які працюють у класі;

- організовувати виховні та організаційні заходи для створення оптимальних умов, які сприяли б зміцненню та збереженню здоров'я учнів;
- здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, батьками та учителями для формування в школярів старанності, дисциплінованості у процесі навчальної діяльності з урахуванням їх індивідуальних можливостей;
- організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залученню їх до роботи позашкільних дитячих виховних закладів, дитячих громадських організацій;

- здійснювати цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками, забезпечувати системність у формуванні їх психолого-педагогічної культури;

- домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи й сім'ї, підтримувати зв'язок з вихователями груп подовженого дня, керівниками гуртків, студій, спортивних секцій, дитячими громадськими організаціями;

- вести відповідну документацію, подавати керівництву школи відомості про успішність, розвиток і вихованість учнів; стежити за веденням учнями щоденників тощо.

Основним обов'язком класного керівника є вивчення учнів і координація на цій основі роботи вчителів, які працюють з ними.

Процес вивчення учнів має відбуватися з дотриманням певних правил:
- вивчення потрібно спрямовувати на виявлення особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку конкретного вихованця;

- дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання;

- виявляти потрібно не лише наявний рівень розвитку конкретної особистості, але й прогнозувати його з урахуванням "зони найближчого розвитку”;
- вивчення особистості школярів та їх колективів потрібно спрямовувати на вирішення конкретних педагогічних завдань;
- вихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогічного оптимізму щодо їх розвитку і соціально-психологічного зростання;

- вивчення учнів має охоплювати всі аспекти їх фізичного, психічного і соціального розвитку;

- застосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей;

- дослідження соціально-психічного розвитку слід здійснювати в природних умовах навчально-виховного процесу;

- дослідженням повинні бути охоплені усі учні, таке вивчення має стати систематичним;

- вивчення учнів поєднують з виховним впливом на них;

- вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не негативних рисах характеру та поведінки.

Систематизація результатів вивчення особистості учнів

Процес вивчення учнів є складним і відповідальним. Його результати мають бути основою при плануванні та проведенні виховної роботи з ними, а також її координації з учителями, батьками та іншими вихователями. З цією метою класний керівник ретельно і систематично має фіксувати результати вивчення особистості учнів і класних колективів. Це — своєрідний банк відомостей про рівень й особливості фізичного, психічного і соціального розвитку кожного учня. До нього повинні мати доступ усі, хто займається навчально-виховною роботою.
Фіксування результатів вивчення учнів можна здійснювати двома способами: 1) у загальному зошиті на кожного учня відводять 2—3 сторінки і періодично фіксують дані про психічний і соціальний розвиток; 2) використовуючи "Особисту картку учня”, яка дає змогу дотримуватися вимог програми, спостерігати за динамікою розвитку особистості.

Критерії оцінювання ефективності виховного процесу

Ефективність виховання — співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп. Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, їхньої свідомості, поведінки; вміти бачити зміни в її поведінці у результаті виховних впливів; обирати найефективніші форми і методи виховання. Без цього неможливо об'єктивно оцінити ефективність та якість виховної роботи, її впливу на колектив, кожного учня зокрема. Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей.

Вихованість — комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей. Серцевина вихованості — моральні якості (рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості). Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього світу, виховних впливів, однолітків, батьків, педагогів.

Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихованості людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду людини тощо. Критерії вихованості - ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу.

Рівень вихованості - ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.