Каталог файлів

Сценарій свята рідної мови

Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.

Ведуча. Шановні гості, друзі! Запрошуємо вас до нашої господи - на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру, свято наше - торжество рідної мови. Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна, барвиста, наче дощова веселка .

Учень.

Раді ми вас привітати,

Бо у нас сьогодні свято –

Будем нашу рідну мову шанувати.

Учениця

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина,

А найбільша наша мати Рідна Україна.

Учень.

Україна - рідний край

Поле, річка, зелен гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти,

Учениця

Моє коріння - рідний край,

Основа - пісня й вишитий рушник,

Джерельна мова, рідна світанкова

І в синім небі журавлиний крик…

1. Немає України без калини,

Як і нема без пісні солов'я:

А ми - народ, зернина від зернини,

В біді і щасті - ми одна сім'я.

2. Немає України без тополі,

Як і нема без сонця сяйва дня.

Ти без коріння - перекотиполе,

А корінь там, де вся твоя рідня.

3. Без рушників немає України,

Як без любові і життя нема.

Душа без України - мов руїна,

пуста і мертва, холодно-німа.

4. Немає України без вербиці,

Без сивого Славутича-Дніпра.

Нап'юся живодайної водиці,

В ній зачерпну любові і добра.

Ведуча. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу і найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських, і своїх панів та підпанків недолугих, і запопадливих партійних функціонерів...

Читець 1.

Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

її, як дух степів, гарячу.

І осліпити, й повести

На чорні торжища, незрячу...

Читець 2.

Ти вся порубана була,

Як Федір у степу безрідний,

І волочила два крила

Під царських маршів тупіт мідний, —

Але свій дух велично гідний,

Як житнє зерно, берегла.

Ведуча. Перетерпіла вона, мова наша рідна, і дикунський циркуляр царського міністра Валує -ва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх; і ганебний із найганебніших Енський указ 1876 року, який заборонив друкування будь-яких книг українською мовою, і розпорядження комуністичної партії, згідно з яким українські батьки звільняли своїх дітей від вивчення української мови.

Ведуча. Усе більше стали відлучати дітей від рідної культури, рідної мови, і це боляче відгукувалося згодом у тих, хто мав світлу душу і вдячну пам’ять до землі своїх батьків.

Ведуча. Та не всі були байдужими. Чиє серце було зігріте любов’ю до рідного краю, рідної культури, не мовчали — палким, часом дошкульним словом намагалися розбудити українство, яке вже й не знало до ладу, хто ж воно є насправді. Ще донедавна було й таке, про що розповідають гуморески Павла Глазового.

Читець 2. Артист

Простий батько сина

Вивчив на артиста.

Мова в того сина

Ідеально чиста.

Як зі сцени скаже

Українське слово,

То аж дух займає —

Просто пречудове!

А в сім’ї артиста

Діти й домочадці

Чешуть по-російськи,

Неначе ленінградці.

Тож невчений батько

Й запитав у сина:

— Поясни, будь ласка,

В чому тут причина?

У театрі в тебе

Українська мова,

А у хаті в тебе —

Нашого ні слова.

Син великодушно

Посміхнувсь до тата:

— Ех, освіта в тебе,

Батьку, низькувата.

А тому, хто вчений,

Істина відома,

Що одне на службі,

Зовсім інше — дома.

Дома в мене мова —

Засіб спілкування,

А на службі мова —

Засіб існування.

Як же рідну мову

Я забуду, тату,

Як за неї маю

Непогану плату?

Читець 2 Заноза

Сказав якось Федір Галка

Занозі Панькові:

— Ти чому не розмовляєш

На вкраїнській мові?

— Зачим вона мінє нада? —

Прошипів Заноза. —

Што я — дядько тібє, что лі,

З какогось колхоза?

Ведуча: Наша Україна стала рідною домівкою для людей різних національностей. Для кожного дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця українська. Вона нічим не гірша від італійської - така ж співуча, російської-така ж багата, білоруської - така ж мелодійна

Учениця.

Ой, яка чудова Українська мова

Де береться все це,

Звідкіля і як!

Є в ній ліс, лісочок,

Пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс

Є іще й байрак.

І така ж розкішна і гнучка,

Як мрія.

(________________________)

Ведуча: . Мова! А що таке мова?

Діти. Слова. Звуки. Речення.

Ведуча:. А як складається наша мова?

Учень.

Ми щодня і щохвилини

Слово в'яжемо до слова,

Мов чудесні намистини

Так виходить наша мова.

Ведуча. «Слово до слова - зложиться мова», - так говорить народ. А Тарас Григорович Шевченко ось як про неї сказав.

Ведуча:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос - більш нічого

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує...

Ведуча. Не можна ходити на рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Мова - надбання предків, наше багатство, державна перлина. «У кого рідна мова, в того й душа здорова» - каже народне прислів’я. Саме завдяки мові ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби минулого і сучасного. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалась протягом багатьох століть.

Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку.

Учень.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу світанкову,

Як рідного неба блакить.

Ти постаєш в ясній обнові.

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана, материнська мово!

Ведуча. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ласкою і простотою. У них мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра у магічну силу слова.

Учениця.

Мова рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько

Тільки камінь має.

Як ту мову міг забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити

Ненька наша мила.

Учень.

Це місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини.

Моря діамантів - це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

Це матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини ...

О, мово чудова! Хто любить її,

Той любить свою Україну.

(________________________)

Ведуча:. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», закликає нас Кобзар. Ось ми і вчимося любити, шанувати мову свого народу. Де б ви не були - ніколи не забувайте той клаптик землі, де ви народилися і виросли, ту мову, якою вам співали колискову, якою ви вимовили перші свої слова.

А чи знаєте ви пісні українські?

Адже пісня - душа народу.

Учениця.

Народна пісня - голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний

Не вийде з мови сущого життя.

Ведуча:. Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва . Бо живе у ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна. Кажуть, допоки живе мова, то до тих пір живе народ. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, радість і смуток, любов і гнів, пожартувати. Тож давайте  послухаємо пісню у виконанні ______________

Учениця.

Хай буде щасливою Вільная днина,

Хай буде веселою Україна,

Хай сонце світить людям весняне,

Хай крига зимою в серцях розтане.

Ведуча. Сьогодні свято. А воно має бути радісним, веселим.. Наш народ дуже любить жарти. Тож і ми давайте пожартуємо.

Народні оповідки-жарти

Таємниця

Їде дядько на возі, назустріч йому кум.

- Що везеш куме?

Кум устав із воза, підійшов і каже на вухо:

- Овес.

-А чому так по секрету говориш?

-Щоб кобила не почула.

САШКО

Сашко в трамваї повному,-

Розсівся він як слід…

А біля нього згорблений

Стоїть старенький дід .

Хтось до Сашка звертається:

-Чи вас у школі вчать,

Як місце дати старшому,

Як старших поважать?

-Та вчать,- Сашко відказує,-

Але оце якраз

Розпочались канікули-

Ніхто не учить нас!

Досадив

Їхав раз дядько слабенькою конячкою, а вона і пристала. Так він сам запрягся, а конячку прив'язав до воза та каже:

-От бачиш, конячко, не схотіла їхати, так іди пішки!

Ведуча . Народна мова - безмежний океан. Це і дума, поема, казка, легенда, переказ, приказка, прислів'я.

(Сценка про Стецька)

Стецько.

Бач, де вона! А я собі сидів, сидів, аж спати захотілося. А що робити — не знаю. Нікого і спитати. Мати повіялась кудись, старий спить, та так здорово хропе, що аж хата труситься. А я вийшов з хати, аж чую: на все село баба Палажка з бабою Параскою лаються; співи по селу, ото й пішов собі на вулицю. А тут тебе здибав. (Підступає до Уляни.) Оце ж, Уляно, увечері сьогодні до тебе старостів пришлемо. Чи присилать? Га?

Уляна.

Аякже, присилай! (Убік.) Побачиш, якого облизня впіймаєш. Та одчепись ти од мене, дурнику!

Стецько.

 Е ні, я ще не зовсім дурний, бо батько каже, що в мене не всі дома. Та дарма, хоч би і дурний, так хіба не можу женитися? Тут не розуму треба, я вже знаю! (Підходить до Уляни, але вона відштовхує його.)

Ми сядемо вечеряти

В сінях на порозі,

Та будемо дивитися,

В кого які брови.

Уляна.

 В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Стецько стидкий!

Стецько бридкий!

Цур тобі, не в'яжися!

Пек тобі, відчепися!

Божевільний!.. Шукай іншої.

Стецько.

Та де їх у бісовій матері знайдеш? Уже я раз ходив зі старостами, усюди заходили, так жодна не йде!

Уляна. Чому ж вони за такого парубка не йдуть?

Стецько.

 Без сорому казка. Кажуть, що дурний. «Дурний, цур йому!» — ось як кажуть. Це вже біда, що усі за розумних хотять. Від сього і люди на світі переведуться. За дурних не йдуть, а розумних ніде взяти.

Уляна.

Стецько, а через що тебе не прийняли у солдати?

Стецько

Та така біда сталася: не зумів пальці перелічити (перебирає пальці), та до біса ж їх на руках. Станеш їх лічити, так один одного і попереджа. Ось бач! На якого біса так багацько пальців? Так підеш за мене? А то батько наб'є тобі пику вище носа, то й вийдеш.

Уляна.

Стецю, дурнику, не галасуй, тихше. Зачекай мене тут, я зараз прийду. (Вибігає.)

Стецько.

От патлата! І ця каже, що я дурень. Тьху на тебе. І куди ж ото вона пішла? Ага! А я знаю. До тітки Ганни на вечорниці. Піду-но і я, бо спізнюсь. (Гордо виходить з піснею.)

На курочці пір'ячко рябеє,

Люби мене, серденько ти моє.

Диб, диб — на село.

Кив, морг — на нього.

Ведуча: . Наша мова, як і будь-яка інша, легко, без зусиль сама до рук не дається. Але вона - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах, казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання - берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами.

Учень.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Учениця,

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води,

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Ведуча: Наше свято наближається до кінця. Ми дуже раді і щасливі, що сьогоднішнє свято заронило у наші серця ще одну краплинку любові до рідної мови, до України, до родини, до всього українського народу.

Ведуча: Багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Ви з кожним роком будете глибше пізнавати її скарби.

Ведуча:

Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій,

А зрадити голубоньку чудову

Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона - Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї - ти ж бо її син!

Вона - безсмертя рідного народу,

Могутній, вічній України дзвін.